Позовні вимоги в адміністративній справі про оскарження Кооперативом протиправних дій департаментів благоустрою та архітектури при КМДА

Загальна частина

Процесуальне Законодавство передбачає, що сторони мають обґрунтувати свої позовні вимоги задля прийняття законного і обґрунтованого рішення. Законним і обґрунтованим, вважається Рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального і процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин, підтверджених доказами дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи загальні обстави, обґрунтування позовних вимог було вирішено побудувати наступним чином:

  • Підкреслити законність позиції Кооперативу, щодо права на будування гаражів та користування ними;
  • Вказати на порушення матеріального і процесуального Законодавства при повідомленні Кооперативу про необхідність демонтувати встановлені об’єкти;
  • Вказати на порушення Законодавства безпосередньо при демонтажі (зносі) будівель.

Законність позиції Кооперативу

Як вже було наведено в додатку про підсудність, Кооператив було створено на підставі Рішення Виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів, та йому було надано дозвіл на будівництво кооперативної автостоянки. Як вбачається зі змісту рішення, воно приймалось з метою поширення мережі відкритих автостоянок і впорядкування зберігання автомотозасобів на підставі рішення міськвиконкому, затвердженого генерального плану і було вирішено дозволити правлінню авто-кооперативної стоянки здійснювати будівництво автостоянки за рахунок коштів членів Кооперативу.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, був складений висновок щодо закріплення земельної ділянки за Кооперативом. Зі змісту висновку вбачається, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища по місту Києву було здійснено обстеження і розглянуті матеріали по закріпленню земельної ділянки за авто-кооперативом та було встановлено, що авто-кооперативом були вжиті всі необхідні природоохоронні заходи, закріплення території погоджено з усіма необхідними інстанціями, а тому Державне управління охорони навколишнього природного середовища по місту Києву не заперечує проти закріплення за Позивачем земельної ділянки на якій знаходяться побудовані гаражі.

Відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 2013 рік, за Кооперативом наявне право на будівництво та експлуатацію індивідуальних гаражів як за землекористувачем, та право на експлуатацію та обслуговування індивідуальних гаражів.

У відповідності до вимог чинного законодавства України, норм Земельного кодексу України та з метою належного оформлення наявного права користування земельною ділянкою на якій знаходяться індивідуальні гаражі членів Кооперативу, в 2015 році Кооператив звернувся до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою. Київською міською радою на підставі Земельного кодексу України, Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність з земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 2015 року, на підставі Висновку постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 2015 року, було надано Кооперативу право будівництва та експлуатації індивідуальних гаражів та дозвіл на розроблення документації з землеустрою від 2015 року. Проект землеустрою, щодо земельної ділянки на якій розташовані гаражі членів гаражного кооперативу, на момент виникнення спірної ситуації знаходився на стадії виготовлення та узгодження у всіх необхідних інстанціях.

Досудове врегулювання

Кооператив діяльність якого супроводжували юристи APP-Invest, на досудовій стадії (та стадії до виникнення суперечки із Департаментами благоустрою та архітектури) вчиняв всі необхідні дії спрямовані на врегулювання спірних ситуацій в до-судовому порядку, зокрема: щодо узгодження проектної та іншої документації для будівництва гаражів на власній земельній ділянці.

Одним із характерних та визначальних чинників законності позиції Кооперативу, звичайно є право власності на всі об’єкти стосовно яких орган місцевого самоврядування вчинив протиправні дії. Право власності є основним речовим правом і власник майна на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним. Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Суб’єктами права власності є народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади (статті 324–327 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація чи дії щодо майна яке знаходиться у приватній власності може бути застосовані виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Кооператив був спеціально утворений із метою обслуговування майна його членів, тримав його на власному балансі, проходив усі необхідні юридичні процедури для узгодження проекту устрою земельної ділянки, займав законну позицію щодо розпорядження майном на власній земельній ділянці, користуючись правом власності на неї та на інше майно яке знаходилось на ній на підставах закріплених Конституцією України.

Загальний опис протиправних дій вчинених Департаментами благоустрою та архітектури

В 2016 році, на підставі рішення (доручення) Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу про вжиття заходів, до Кооперативу, приблизно о 5 годині ранку, навідались особи в масках і почали демонтувати об’єкт (гараж) який на думку благоустрою був самовільно встановлений, зруйнували його трактором, залишили пошкоджену будівлю (сміття після неї) та зникли не залишивши жодних документів.

Юридична частина вказує на те, що невідомо хто (особи у балаклавах), невідомо чому, зайшли на територію Кооперативу яка знаходиться під охороною і знищили його майно, тобто фактично було вчинено злочин проти власності.

Реакція Національної Поліції на такі дії – ніяка, на виклик не прибули, осіб в масках не встановили, жодних дій спрямованих на припинення протиправних дій проти власності не вчинили, досудового розслідування за цим фактом не проводили. Перевіривши сайт КМДА відповідна інформація про наказ на демонтаж будівлі виданий комунальними підприємствами при КМДА підтвердилась.

Не деталізуючи попередні обставини які відбулись із Кооперативом, не вказуючи на те, що певні посадові особи були зацікавлені у такому стані речей, та про те, що протиправні дії проти Кооперативу готуються і адміністрації попередньо було відомо про це, – після вчинення злочину у Кооперативу залишилась лише інформація із вуст осіб які зносили гараж про те, що нібито існує припис “про демонтаж будівлі”.

Злочини проти власності є однією з найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне з найцінніших соціальних благ – право власності. Одна з гарантій рівності захисту всіх форм власності – установлення кримінальної відповідальності за злочини проти власності, незалежно від того, на яку форму власності було вчинено посягання.

При видачі наказу про демонтаж об’єкту та приписів про демонтаж, посадовими особами, які здійснювали відповідні дії було порушено Закон України та власні інструкції (правила) сформовані та затверджені КМДА, а отже за такі дії у причетних до злочину осіб має наставати юридична та / або кримінальна відповідальність. Суспільну небезпечність злочину вчиненого представниками органів місцевого самоврядування, підкреслює велика кількість осіб які приймали участь в протиправних діях проти власності (на думку адміністрації Кооперативу такі дії мають спрямований та організований характер, тобто є діями із підвищеною суспільною небезпечністю).

Стосовно Законодавства яке регулює відносини пов’язані із видачою приписів і проведення демонтажу

Першочергово слід відзначити, що при вчиненні дій щодо видачі (виписування) приписів, представники Департаменту благоустрою допустили фундаментальну помилку, невірно визначивши тип об’єкта, в наслідок чого не встановили межі власної компетенції на вчинення дій щодо об’єкту власності та порядок (законну процедуру) за яким посадова особа мала діяти.

Слід визначити наступні терміни:

  • Гараж – є капітальна, тимчасова або мобільна окрема споруда або комплекс споруд для транспортних засобів. Він може бути використаний для їх зберігання, технічного обслуговування, ремонту або інших цілей. В залежності від виду транспортного засобу для якого призначений гараж, він носить характерні будівельні ознаки, спрямовані для поліпшення експлуатаційних характеристик з обслуговування транспортних засобів;
  • Будівля — споруда з характерними типами внутрішніх приміщень які передбачають умови для постійного чи тимчасового перебування людей на протязі великих проміжків часу. Характерною особливістю будівлі, є наявність в них відокремлених приміщень. За типами використання будівлі можуть бути промислові, технічні, житлові, нежитлові, торгові і т.п..

Департамент благоустрою діє на підставі Положення, затвердженого розпорядженням КМДА, яким визначено, що до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою міста Києва (пункти 19.1, 19.2 Правил в ретроспективі на 2016 рік).

Також, нагляд за дотриманням правил здійснюється Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу КМДА, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об’єктів благоустрою, в межах наданих повноважень.

Правила включають, зокрема порядок розміщення, демонтажу малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об’єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7, 8 частини 2 статті 34 Закону № 2807-IV).

Поняття «тимчасові споруди» міститься в статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, та наведено наступним чином: тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності – це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

За Правилами благоустрою міста Києва «тимчасова споруда» – це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту, тощо. Окрім цього, статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що мала архітектурна форма – це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Повноваження, права та обов’язки КМДА

Повноваження наглядових та контролюючих органів щодо здійснення контролю за виконанням Правилами благоустрою, визначені пунктом 19.2 Правил. Підпункт 1, пункту 19.2 Правил встановлює право працівників Департаменту благоустрою на залучення спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу КМДА, комунальних підприємств, установ та організацій, об’єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) до розгляду питань у сфері благоустрою території міста, виносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України “Про благоустрій населених пунктів” і Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аналогічні положення містяться в пункті 6.2 Положення про Головне управління контролю за благоустроєм, затвердженого розпорядженням КМДА від 27.01.2011 № 94.

Обов’язки та повноваження посадової особи контролюючого органу у сфері благоустрою встановлюються Правилами у пункті 20.2.. Підпункт 1 пункту 20.2. Правил, визначає послідовність дій в випадку якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, а саме:

  1. Видається припис (обов’язок скласти припис):
    • у разі встановлення власника, обов’язок скласти та видати офіційний припис із належними реквізитами, який є обов’язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об’єктів благоустрою. При цьому, припис підписується особою, яка його склала і особою відносно якої він складений. У разі відмови особи отримати припис в графі „Припис одержав” робиться про це запис;
    • у разі “не встановлення власника”, також виписується припис, і одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду інша копія може бути видана користувачу архітектурної споруди;
    • до припису долучаються матеріали фотофіксації і робиться відповідний запис про це;
  2. посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису (щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису);
  3. після фотофіксації та видачі припису, власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином;
  4. тимчасова споруда, мала архітектурна форма, власник якої не встановлений, вважається знахідкою. Посадова особа контролюючого органу, яка знайшла таку споруду, повідомляє про знахідку міліцію протягом 3 (трьох) днів з моменту виявлення такої споруди.

Із змісту положень пункту 20.2., можна встановити, що прямі повноваження на виписування приписів фізичним чи юридичним особам, у Департаменту благоустрою стосуються лише малих архітектурних форм та інших спеціальних конструкцій.

Невиконання обов’язків посадовою особою щодо належного повідомлення має наслідками неможливість встановити факт повідомлення власника про імовірне порушення Законодавства з його боку.

За наявності належним чином виписаного припису, згідно із підпунктом 3 пункту 13.2. Правил благоустрою міста Києва самовільно встановлені споруди (малі архітектурні форми) мають бути демонтовані власником самостійно у строк визначений в приписі за власні кошти. Такий порядок стосується всіх об’єктів, без залежності від їх використання чи призначення (торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого). При невиконанні умов припису зі сторони власника незаконної споруди, демонтаж має здійснити відповідний орган при КМДА (підпункт 1, 2 пункту 13.2. Правил).

Проведення демонтажу споруд та елементів благоустрою на території міста Києва здійснюється комунальними підприємствами при КМДА на підставі: заявок балансоутримувачів; рішень відповідних комісій при КМДА; приписів прокурора; рішень суду (підпункт 10 пункту 20.2. Правил). Право на демонтаж з сторони комунальних підприємств, виникає після спливу семиденного строку встановленого для самостійного демонтажу (підпункт 2 пункту 13.3.). Демонтаж проводиться за рахунок коштів міського бюджету з наступним відшкодуванням усіх витрат власником тимчасової споруди, винним у порушенні благоустрою, або за рахунок заявника. До витрат слід віднести відновлення території після демонтажу, які також покладаються на власника незаконної споруди. Рішення про демонтаж самовільно встановлених об’єктів (будь яких: засобів пересувної дрібно-роздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності), приймається відповідним Департаментом КМДА (підпункт 3 пункту 13.3 Правил).

За фактом демонтажу складається акт (про демонтаж об’єкту), який підписується представниками КМДА (виконавцем демонтажу та органом який прийняв відповідне рішення про демонтаж), а також власником. Акт демонтажу складається в кількості не менше 3 (трьох) примірників, по кожному для всіх сторін. Зміст акту має відповідати загальним вимогам до такого типу документів, та має містити: дату і час проведення демонтажу та складання акту; місце вчинення дій щодо демонтажу; інформацію про орган які причетні до проведення демонтажу та інформацію про посадових осіб виконавців; опис об’єкту і перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень з обов’язковою фотофіксацією з усіх боків. Після складання акту демонтажу малої архітектурної форми, об’єкт опечатується та перевозиться на спеціально обладнаний майданчик тимчасового зберігання, де передається відповідальній особі під розпис.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України, вважаємо що Департаментами КМДА, були перевищені межі наданих їм повноважень та в супереч чинній процедурі проведення демонтажу об’єктів благоустрою на території міста Києва.

Про протиправні дії департаментів КМДА (порушене право)

Оскільки імовірним порушником права є суб’єкт владних повноважень, то предметом судових дебатів є дотримання законності представниками держави при виконанні своїх повноважень. В випадку із Кооперативом, предметом вивчення законності в діях, є дії пов’язані із демонтажем його власності.

Приблизна процедура, яку мав самостійно здійснити орган місцевого самоврядування, виглядає наступним чином:

  • визначається тип об’єкту та повноваження органу щодо вчинення дій стосовно нього;
  • проводиться процедура офіційного попередження про вчинення дій проти власності;
  • надається строк на самостійне усунення порушення;
  • виконується внутрішня процедура щодо призначення відповідальних за демонтаж;
  • проводиться демонтаж та усуваються пошкодження благоустрою територій міста;
  • об’єкт транспортується на місце тимчасового зберігання;
  • виставляється рахунок власнику майна;
  • нараховуються штрафи та інші фінансові санкції в випадку необхідності, або власник виплачує борг.

Послідовне дотримання наведеної схеми, гарантуватиме можливість власника захистити власні права, та забезпечить дотримання Конституції із боку департаментів КМДА при виконанні своїх функцій, зокрема і норм Законодавства які перелічені у абзацах 18-32 вище.

Аналізуючи події які мали місце в реальному житті, департаментами КМДА було вчинено наступні правопорушення:

  1. Перевищено межі власної компетенції, оскільки:
    • посадові особи КМДА не встановили, що об’єкт перебуває на земельній ділянці яка знаходиться у приватній власності Кооперативу, а не на території загального користуванні, місць суспільного користування чи іншій землі державної власності;
    • департаментом Благоустрою було прийняте Рішення (доручення) про вжиття заходів, шляхом демонтажу гаражу стосується капітальної будівлі, яка не є тимчасовою спорудою (малої архітектурної форми) у відповідності до норм чинного законодавства.
  2. Порушено процедуру визначену Законом, яка визначає порядок дії органів КМДА при виявлені імовірно незаконного об’єкту:
    • Має місце, не складання та не видача Позивачу офіційного документу припису, на який в своєму рішенні (дорученні) про демонтаж посилається Департамент Архітектури;
    • Має місце не вручення, не надсилання власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) Позивачу офіційного документу “Припису”;
    • Проігноровано вимоги законодавства, щодо наклеювання копії припису на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми).
    • За фактом демонтажу, проігноровано вимоги законодавства, щодо складання Акту зовнішнього огляду (акт демонтажу) малої архітектурної форми або тимчасової споруди.
  3. Демонтаж було проведено не на підставах передбачених Законом:
    • Демонтаж, руйнацію, знищення будівлі було здійснено на території Кооперативу, при наявності рішення про здійснення де монтажу гаражу за іншою адресою;
    • Під час демонтажу, проігноровано вимоги законодавства щодо того, що об’єкт який демонтується, опечатується та перевозиться на спеціально обладнаний майданчик тимчасового зберігання, де передається відповідальній особі під розпис. Причина таких дій зрозуміла, так як зруйнована будівля не є об’єктом малої архітектурної форми та не є тимчасовою спорудою, не виготовлена з полегшених збірних конструкцій, має цегляні стіни, заглиблений фундамент, будівлю не можливо демонтувати не завдаючи їй шкоди, не можливо перевезти на спеціально обладнаний майданчик тимчасового зберігання та передати відповідальній особі під розпис і представники КМДА прекрасно це розуміли вчиняючи ці протиправні дії. Вчинені дії по демонтажу будівлі, нічого спільного з демонтажем тимчасових споруд (малої архітектурної форми) не мають, а називаються руйнацією, знищенням капітальної будівлі та мають всі ознаки кримінального правопорушення, а саме злочину проти власності.
  4. Порушено право приватної власності, оскільки Кооператив позбавили такої власності шляхом його руйнування.

На підставі вищевикладеного, Кооператив вважаючи, що прийняте Департаментом Архітектури Рішення (доручення) щодо вжиття заходів, шляхом демонтажу гаражу, яке насправді стосується руйнації капітальної будівлі, що не є тимчасовою спорудою (малої архітектурної форми) у відповідності до норм чинного законодавства – є протиправним, дії щодо прийняття такого рішення – є грубим порушенням норм чинного законодавства та керуючись Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Правилами благоустрою м. Києва затвердженими Рішенням Київської Міської Ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням Київської міської ради від 27.01.2011 №94, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, Законом України «Про столицю України – місто-герой Київ», Конституцією України, Цивільним кодексом України, статтями 2, 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до Окружного Адміністративного Суду із позовною заявою.

Про позовні вимоги (прохальну частину)

Зміст позовних вимог в адміністративному порядку має містити певні конкретні вимоги щодо визнання дій відповідачів протиправними та вони мають бути спрямовані на реальне відновлення порушеного права, у зв’язку із чим позовні вимоги були наступними:

  1. Визнати протиправними дії посадової особи представника Департаменту Благоустрою, щодо прийняття рішення (доручення) про вжиття заходів, шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою;
  2. Скасувати рішення (доручення) посадової особи представника Департаменту Благоустрою, про вжиття заходів, шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою;
  3. Стягнути судові витрати на користь Кооперативу, з Департаменту Благоустрою за рахунок бюджетних коштів.

APP-Invest запропонували Кооперативу інші вимоги, зокрема: про визнання інших дій протиправними, про стягнення витрат в зв’язку з зруйнуванням власності кооперативу і т.п.. Вказані пропоновані вимоги підлягали задоволенню, проте для зменшення судових витрат клієнтом компанії було прийнято рішення про залишення лише вищенаведених вимог.

Висновок

Допущені порушення вчинені посадовими особами при виконанні ними повноважень є суттєвими та носять характер кримінальних, а отже звернення до суду, може компенсувати Кооперативу витрати пов’язані із порушенням та відновленням його прав до первісного стану який існував до порушення. Питання про притягнення винних осіб до відповідальності може бути вирішене іншим шляхом передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України.

Повернення до змісту в цій статті:

Повернення до змісту в основній статті та додатків до неї:

  1. про оскарження незаконних дій департаментів КМДА;
  2. підсудність справи;
  3. додаткові пояснення стосовно функціонування органів місцевого самоврядування;
  4. стосовно сплати судового збору;
  5. постанова суду 1-ї інстанції;
  6. про відкриття апеляційного провадження;
  7. постанова суду 2-ї інстанції.

Короткий опис процедури зміни керівника підприємства (організації) корпоративної форми власності

Загальна частина

При розвитку організації природним процесом є періодична зміна ТОП-менеджменту в тому числі і керівника (особи яка представляє організацію без довіреності). Це може бути пов’язано з причинами перенапрямку діяльності, реорганізації, зміни початкових цілей існування підприємства, зміни власників, пов’язані з невідповідністю компетенції особи яка займає посаду і т.п..

Практично будь-яке підприємство рано чи пізно стикається з таким юридичним завданням, як зміна директора (реєстрація змін особи яка має право представляти організацію без довіреності). В цілому, при звільненні керівника підприємства за згодою сторін, виконання цього завдання не складає проблем. У разі примусового звільнення, це досить клопіткий і трудомісткий процес який не має гарантованого результату. Якщо на фірмі немає юриста, то буде потрібно чимало часу, щоб розібратися як виконати процедуру заміни нинішнього директора на нового.

Люди мають властивість змінювати свою думку, тому навіть добровільна форма звільнення керівника не гарантує, що звільнений керівник через певний період часу не оскаржуватиме таке рішення організації та змусить підприємство виплачувати йому не виплачену заробітну плату за період включно до трьох років + індексація + компенсація за невиплату. Щоб не зіткнутися з такою проблемою, оформляти звільнення рекомендується в такому обсязі і з огляду на те, що керівник звільнятись не бажає.

Зміна керівника ТОВ (ПАТ, ЗАТ) проходить в кілька етапів.

Проведення зборів для зміни керівника

Перший етап. Проводяться збори вищого органу організації і оформлюється протокол зборів засновників, в якому описується рішення про звільнення існуючого керівника, і рішення про найм (прийняття на посаду) нового керівника. Якщо підприємством володіє один засновник, то складається рішення засновника про зміну директора.

У протоколі можуть зазначатися різні причини зміни керівника:

  • Звільнення за власним бажанням;
  • Кінець терміну повноважень керівника;
  • По згоді сторін;
  • Смерть керівника;
  • Переобрання;
  • Також звільнення може бути через незадовільну роботу керівника або порушення умов контракту.

При складанні протоколу необхідно дотримуватися Статуту і Закону, інакше державний реєстратор може його не прийняти, або його оскаржать в судовому порядку. Протокол повинен відображати реальну процедуру проведення зборів, перелік учасників організації, список запрошених осіб, порядок голосування, підписи власників, дата початку виконання новим директором своїх обов’язків повинна бути наступною після дати завершення повноважень старого, і т.п..

На підставі Рішення зборів видаються два накази, – про звільнення чинного (старого) керівника і про призначення нового керівника який приступає до виконання обов’язків.

Підготовка документів необхідних для реєстрації

Другий етап, полягає в підготовці пакету документів для зміни директора в державній реєстраційній службі. У нього входить:

  • Заповнену заяву на зміну керівника (раніше була реєстраційна картка форми №4);
  • Рішення про зміну керівника (Протокол зборів засновників);
  • Наказ про призначення нового директора;
  • Довіреність на уповноважену особу присутню на реєстрації.

Державному реєстратору хоч і забороняється вимагати документи які не визначені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України”, але бажано при собі мати (при подачі документів) копії паспортних даних старого і нового керівника, заяви на звільнення за власним бажанням і про призначення на посаду керівника, Статут підприємства, Трудовий контракт старого і нового керівників, для того щоб була можливість підтвердити відповідність фактичної процедури і процедури зазначеної в документах.

Наказ на призначення директора видається новим керівником, на підставі протоколу зборів засновників. Дату в наказі потрібно вказати ту, з якої директор фактично почав виконувати свої посадові обов’язки.

Довіреність оформляється на штатного працівника компанії або на будь-яке іншу фізичну особа. У ній слід вказати паспортні дані повіреної особи, місце передачі документів, перелік дозволених дій. Посвідчує доручення діючий директор.

Зовнішня видимість простоти процедури зміни директора, приховує під собою ряд правових конфліктів між Законодавчої процедурою реєстрації, фактичної процедурою виконання реєстраційною службою Закону, господарськими та корпоративними відносинами усередині підприємства, трудовим Законодавством і фактичними – існуючими обставинами. У зв’язку з чим виникають суттєві можливості для оскарження зміни керівника або його звільнення.

Подача документів для державної реєстрації

Третій етап. Після збору всіх необхідних документів вони подаються державному реєстратору. Якщо всі документи оформлені правильно, то реєстратор вносить дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та видає виписку, що підтверджує проведені зміни. Зміни також можна бачити на сайті Міністерства Юстиції.

Органи державної статистики, державна податкова інспекція отримують дані про зміну керівника автоматично.

Пост-реєстраційний етап

Також можна виділити Четвертий, пост-реєстраційний етап, який включає:

  • зміну відомостей про підписантів і керівника в банківських установах (якщо є розрахункові, депозитні рахунки);
  • внесення запису до трудової книжки;
  • отримання нового електронно – цифрового підпису для здачі податкової та фінансової звітності.

З питань пов’язаних зі зміною керівника підприємства ви завжди можете консультуватися у фахівців APP-Invest.

Повернення до змісту в статті:

Опис факторів і джерел загроз впливають і питань які впливають на стан безпеки підприємства і його майна

Макроекономічна ситуація в Україні сприяє зростанню як зовнішніх, так і внутрішніх загроз для безпеки підприємства:

  • вводяться законодавчі норми які сприяють і спрощують рейдерство;
  • органи охорони правопорядку в зв’язку з постійними реорганізаціями, відсутністю волі, чи не сформованим кримінально-процесуальним кодексом, – не виконують і не досягають цілей свого існування;
  • практично всі структури корумповані, в тому числі ті які за своєю суттю мають гарантувати рівність прав громадян (суди, поліція, прокуратура, мін’юст і т.п.);
  • системно підвищується рівень бідності і соціальної напруженості;
  • і т.п..

Будь-який підприємець, задається питанням “як захистити свій бізнес і майно?”. Сьогодні це питання виходить практично на перший план і стає ключовим при прийнятті управлінських рішень на будь-якому етапі розвитку бізнесу.

Очевидно, що найбільшу небезпеку для бізнесу представляє незаконна форма рейдерства. Існує кілька негативних особливостей які визначають рейдерство, і які становлять особливу небезпеку для бізнесу:

  1. від рейдерського захоплення захиститься неможливо, а можна тільки мінімізувати негативні наслідки;
  2. захоплення готується ретельно, відбувається швидко і несподівано;
  3. захоплення відбувається за сприяння ключових співробітників підприємства співзасновників і т.п.;
  4. все що можна вкрасти з підприємства фізично, гарантовано буде вкрадено, особливо гроші і рухоме майно;
  5. якщо в процесі захоплення будуть знищені статутні документи, накази та протоколи, що цілком ймовірно, то відновити свої втрачені права буде практично неможливо.
  6. Основна маса державних органів які повинні захищати ваші права, цього робити не будуть. Більш того, висока ймовірність, що навіть без корупційних домовленостей вони відверто підтримають рейдерів.
  7. Знищення бухгалтерії, електронних баз, крадіжка фінансових коштів, – це те що не відновиться.
  8. Якщо рейдерам вдається заробити, не виключено, що весь цей незаконний прибуток піде на фінансування боротьби проти жертви.
  9. Після рейдерського захоплення, багато хто з співробітників навряд захочуть продовжувати спільну роботу.

Таким чином вся система захисту від рейдерства зводиться до створення процедури і порядку дій у разі настання негативної події, яка гарантуватиме відновлення законних прав, мінімум збитків, можливість продовження нормальної діяльності організації.

Не слід помилятися в тому, що можна вибудувати систему захисту від рейдерів самостійно. Рейдерство в Україні це свого роду вид “професійної” злочинної діяльності, в результаті якого особи які вчиняють злочини, вдосконалюють свої навички, знання, отримують досвід, підсилюють зв’язки, заробляють гроші і формують капітали для застосування їх за призначенням (тобто для рейдерських захоплень). Рейдерське захоплення відбувається швидко, майно і фінансові кошти виводяться з підприємства на протязі 2-3-х днів (за які ви навіть не встигнете відкрити кримінальну справу), і захоплення в будь-якому випадку відбувається за участю вашого топ-менеджменту. Маючи доступ до грошей і зв’язки, рейдери можуть перекрити будь-які прогалини в своїх знаннях і діяльності: юридичні, – найнявши одного або групу продажних та безпринципних, але цілком кваліфікованих юристів готових за кругленьку суму на все; забезпечити “дах”, – давши хабар в суд, поліцію, прокуратуру, мін’юст і т.п.; найняти силову підтримку і т.п..

Сучасні форми боротьби з рейдерством припускають участь кваліфікованих фахівців в захисті законних інтересів, максималізацію гласності та публічності подій, залучення до вирішення проблеми громадських організацій, ЗМІ та громадських лідерів.

Для формування ефективної стратегії та інструментів захисту свого бізнесу, підприємець повинен оцінити джерела загроз, поява яких найбільш ймовірна.

До основних загроз і дестабілізуючих чинників можна віднести:

  1. зовнішні фактори:
    • незаконна діяльність кримінальних структур спрямована на захоплення бізнесу (рейдерство): конкурентів, приватних осіб володіють адміністративним ресурсом, партнерів, організованих злочинних організацій і т.п.;
    • правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників адміністрації, контролюючих та правоохоронних органів (різні форми вимагання грошей);
    • криза правових інститутів держави, як наслідок – практична відсутність можливості захистити бізнес правовими способами;
    • віртуалізація бізнесу внаслідок впровадження форм електронної звітності і т.д.;
    • посилення соціальної напруженості. Підприємець сьогодні діє в абсолютно ворожому середовищі, як в суспільстві, так і на власному підприємстві, що прямо сприяє посиленню негативних тенденції, пов’язаних з персоналом.
  2. внутрішні чинники:
    • дію або бездіяльність (в т.ч. умисну або ненавмисну) співробітників підприємства, що суперечить його комерційної діяльності, наслідком якої може бути отримання економічних збитків компанією. Йдеться про те, що в суспільстві з колосальним і постійно зрозтаючим розшаруванням населення, власнику важко розраховувати на розуміння або, як мінімум, на лояльність всіх членів колективу. Як наслідок на підприємстві посилюється прошарок персоналу, залученого в так зване «внутрішнє підприємництво», що в принципі відрізняється від дрібних, середніх розкрадань і несе пряму загрозу бізнесу.
    • втрата інформаційних ресурсів;
    • витік інформації, що становить комерційну таємницю;
    • витік даних, що становлять конфіденційну інформацію, яка тягне підрив ділового іміджу компанії, зрив контрактів;
    • особисті конфлікти персоналу з контролюючими та правоохоронними органами і т.п..

Як зовнішні так і внутрішні чинники, є динамічними, адаптуються і розвиваються разом з бізнес системою. Таким чином вище перераховані загрози, найближчим часом будуть тільки посилюватися.

Фактори можуть спрацьовувати в бізнес – системі з наявністю істотних грошових коштів, майна тощо, а також в деяких випадках і без. У будь-якому випадку, в результаті спрацьовування одного або декількох факторів бізнес – система зазнає збитків.

Якщо у Вас виникли питання пов’язані з статтею або інші по темі, Ви можете звернутися до фахівців APP-Invest за консультацією.

Анти-рейдерська діяльність

Під рейдерством на мають увазі дії особи або групи осіб, спрямовані на недружнє поглинання підприємства проти волі його діючих власників які здійснюють управління підприємством / організацією або мають переважне становище в даному підприємстві.

Якщо ви своєчасно не підготувалися до рейдерського захоплення, то коли ця подія настане, ймовірність відновити законні права практично нульова.

Можна виділити два види рейдерства:

  1. Законне, – яке здійснюється на підставі норм що регулюють корпоративні відносини сторін, що в цілому є цілком нормальним явищем для організацій корпоративної форми управління, але все ж, вважається негативним явищем.
  2. Незаконне, – яке здійснюється за допомогою здійснення ряду дій які підпадають під норми кримінального кодексу (підробка документів, погрози, шантаж і т.п.)..

Якщо говорити про незаконне “рейдерство”, то виділити конкретні форми і методи дій осіб які здійснюють рейдерське захоплення підприємства, для систематизації і класифікації в кримінальному кодексі складно, оскільки однозначного підходу до здійснення захоплень немає. Разом з тим при “захопленні” можуть використовуватися різні методи для недружнього поглинання підприємства проти волі його діючих власників або їх сукупність.

Особливу небезпеку для організацій або фізичних осіб, очевидно, що представляє саме незаконний вид рейдерства. У загальному розумінні, під “рейдерським захопленням” обиватель має на увазі в першу чергу саме незаконні дії.

Мета здійснення “рейдерських” захоплень, це отримання незаконного прибутку. Джерелом прибутку можуть бути активи, нерухомість, виробничі потужності і т.п.. Таким чином будь-яка діюча організація яка отримує дохід від фінансово – господарської діяльності, має власність, – є потенційною жертвою для “рейдерського захоплення”.

Кожен власник або керівник здійснючи управління підприємством / організацією, по суті повинен передбачати можливість його відсторонення від управління як законним, так і незаконним способом. Передбачивши можливість, керівник або власник цілком може виявити можливе джерело загрози і розробити план і методи захисту своїх законних прав у разі настання такої негативної події.

Форми і методи захисту в меншій мірі залежать від самої організації, а знаходяться в більшій залежності від джерела її прибутку активів (тобто від того, що по суті потрібно “рейдерам”). Слід організувати не тільки юридичну, але і фізичну форму захисту майна.

Також слід передбачати процедуру відновлення підприємства / організації після “рейдерського захоплення”, оскільки відновлення контролю над управлінням підприємства не означає відновлення нормального стану дії (функціонування підприємства). Ця процедура або план має включати в себе, крім заходів коли ризикова подія (рейдерське захоплення) настала, а і превентивні заходи по збереженню інформаційних баз, документації і т.п..

Рейдерські захоплення, здійснюються з використанням джерела інформації з підприємства (внутрішнього джерела). Методи захисту від рейдерів, повинні припускати заходи щодо своєчасного реагування, виявлення, і нейтралізації джерела витоку інформації.

APP-Invest надає правову допомогу юридичним і фізичним особам для захисту від рейдерства.

Правова допомога, надаєється, на громадських засадах (в формі консультацій) і на підставі надання платних послуг (у випадках коли надання правової допомоги, вимагає витрат на організацію робіт), у формі виконання доручень, по підготовці документів, позовів та здійснення представництва сторін.

Для отримання інформації про можливості надання послуг, ви можете звернутися до фахівців за контактними даними вказаними на сайті, або формі в бічній панелі сайту.