Організаційно-правова форма – в порядку і відповідно до норм Законодавства України визначає характер діяльності юридичної особи, порядок здійснення ним діяльності, органи управління, відносини власників та учасників, мінімальний обсяг необхідних документів (в тому числі статутних) і т.п. питання, для кожної конкретної конкретної форми.

В Україні існує Класифікатор Організаційно-Правових Форм Господарювання (КОПФГ). У КОПФГ включені всі визнані в Україні форми організації підприємств.

Серед усіх організаційно-правових форм, найбільшою популярністю користуються такі:

1. Підприємництво:

  • СПД (суб’єкт підприємницької діяльності) / ФОП (фізична особа підприємець)

2. Підприємства:

  • ПП (приватне підприємство).

3. Господарські товариства:

  • ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю),
  • АТ (акціонерне товариство).

4. Об’єднання юридичних осіб:

  • Консорціум,
  • Корпорація.

5. Громадські об’єднання:

  • ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку),
  • Кооператив,
  • Громадська організація,
  • ПП (політична партія),
  • Асоціація,
  • Союз.

6. Інші організаційні форми:

  • Філія / Представництво.

Короткий опис перерахованих, популярних організаційно-правових форм юридичних осіб.

СПД (суб’єкт підприємницької діяльності) / ФОП (фізична особа підприємець) – фізична особа, яка для ведення господарської діяльності зареєстрована як підприємець без статусу юридичної особи. Діяльність регулюється положеннями Глави 5 «Фізична особа – підприємець» ст.50-54 Цивільного Кодексу України. Для здійснення діяльності ФОП не потрібен статут, немає необхідності формувати статутний фонд, ведення господарської діяльності може відбуватися з печаткою або без неї, в тому числі і без відкриття банківського рахунку.
СПД може бути будь-яка фізична особа. Право на безперешкодне здійснення підприємницької діяльності, систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт або надання послуг гарантує Конституція України.
ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Фізична особа, яка не в змозі задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

ПП (приватне підприємство) – відноситься до господарських підприємств. Діяльність ПП регулюється положеннями Глави 11 «Приватні підприємства. Інші види підприємств», ст.113-117 Господарського Кодексу України. Учасниками ПП можуть бути: фізичні особи, юридичні, в тому числі іноземці. Обмежень щодо мінімальної кількості учасників для реєстрації ПП немає, тобто для реєстрації досить одного учасника. У той же час в ПП можуть брати участь кілька осіб. Приватне підприємство визнається підприємством, тільки якщо здійснює свою діяльність на приватній власності. Вищим органом управління ПП є його власник. Власник приватного підприємства може використовувати своє право і управляти підприємством одноосібно, або делегувати право з управління підприємством найманому директору (керівнику), прийнявши його на цю посаду. Директор має право без довіреності представляти інтереси ПП перед третіми особами, від свого імені укладати договори, відкривати і закривати в банках розрахункові рахунки, видавати доручення, підписувати документи підприємства і т.п..

ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) – відноситься до господарських товариств. Діяльність ТОВ регулюється Законом України «Про господарські товариства», в тому числі положеннями ст.140-151 Цивільного Кодексу України, ст. 79-92 Господарського Кодексу України. Учасниками Товариства можуть бути: фізичні особи, юридичні особи, в тому числі іноземці. Кількість учасників ТОВ може бути від 1 до 100 учасників. Учасники здійснюють діяльність на підставі Статуту. Учасник який бере участь в ТОВ є власником корпоративних прав які визначають його права на управління підприємством. Статутом встановлюється статутний капітал, який визначає права учасників на управління Товариством (за розмірами внесків учасників до статутного фонду). Внеском до статутного капіталу може бути як майно, так і грошові кошти. Учасники несуть відповідальність за фінансово-господарську діяльність підприємства пропорційно своїм внескам у статутний капітал товариства. У Товариства в свою чергу, не виникає обов’язків перед третіми особами за борги учасника. Чим власне і обумовлена популярність цієї організаційно – правової форми. Управління підприємством здійснює виконавчий орган товариства (колегіальний – рада директорів, який очолює керівник, або одноосібний – керівник). Керівник – це найманий працівник, який має право представляти інтереси Товариства без довіреності, або особа з числа учасників Товариства. Керівник несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, самостійно приймає рішення і повністю організовує діяльність підприємства, веде бухгалтерський облік, здає звітність. В обов’язки керівника входять обов’язки щодо виконання рішень вищого органу Товариства.

акціонерне товариство як форма організації бізнесу

АТ (акціонерне товариство) – відноситься до господарських товариств. Діяльність АТ регулюється Законом України «Про господарські товариства», в тому числі положеннями ст.152-162 Цивільного Кодексу України, ст. 79-92 Господарського Кодексу України. Учасниками товариства можуть бути: фізичні особи, юридичні особи, в тому числі іноземці. Акціонерне товариство створюється одним або кількома особами. АТ також може бути відкритим або закритим, публічним.
– Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Учасники відкритого суспільства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.
– Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між акціонерами і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважаюче право на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами товариства.
Діяльність учасників (акціонерів) здійснюється на підставі статуту. Статут (установчий документ) повинен містити інформацію про: кількість акцій, виді акцій і їх вартості, наслідки при невиконанні зобов’язань по випуску акцій. Права учасників акціонерів визначаються кількістю акцій. Статут визначає розмір статутного капіталу і кількість акцій на який він розподілений. Учасники (акціонери) акціонерного товариства несуть ризик збитків в розмірі вартості їх акцій. Акціонери отримують дивіденди (частина прибутку товариства) на кожну свою акцію. Управління АТ здійснюється керівником (генеральним директором, директором, президентом і т.д.) який є одноосібним виконавчим органом або колегіальним органом (дирекція, правління і т.д.).

Консорціум – тимчасове об’єднання юридичних осіб, створене з метою реалізації статутних цілей (проектів, програм) для отримання прибутку учасниками об’єднання. Діяльність Консорціуму регулюється положенням Глави 12 «Об’єднання підприємств» ст.118-127 Господарського Кодексу України. Консорціум створюється двома і більше юридичними особами. Учасники здійснюють свою діяльність на підставі установчого документа (статутний договір). В установчому документі повинна бути інформація про: мету і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття рішень, розподіл прибутку і збитків, порядок формування майна, умови його ліквідації та реорганізації. Засновники визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому майна, порядок розподілу прибутку і т.д. Учасники консорціуму мають право: добровільно вийти з консорціуму, отримувати від консорціуму інформацію, пов’язану з інтересами підприємства, бути членом інших господарських об’єднань, отримувати частину прибутку від діяльності, згідно з договором. Виконавчий орган Консорціуму може бути колегіальний – рада директорів, який очолює керівник, або одноосібний – керівник. У разі досягнення мети його створення консорціум може припинити свою діяльність за бажанням учасників.

Корпорація – об’єднання юридичних осіб, створене з метою реалізації статутних цілей (проектів, програм) для отримання прибутку учасниками корпорації. Діяльність Корпорації регулюється положенням Глави 12 «Об’єднання підприємств» ст.118-127 Господарського Кодексу України. Учасниками можуть бути тільки юридичні особи. Учасники здійснюють свою діяльність на підставі установчого документа (статутний договір). Установчий документ містить в собі: мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття рішень, розподіл прибутку і збитків, порядок формування майна, умови його ліквідації та реорганізації Виконавчий орган Корпорації може бути колегіальний – рада директорів, який очолює керівник , або одноосібний – керівник. Корпорація створюється на основі інтересів підприємств і є договірним об’єднанням. При створенні Корпорації кожен учасник делегує представника для здійснення управління Корпорацією (в вищий орган корпорації). Кожен представник має право одного голосу, а рішення приймаються на підставі процедури прописаної в статутному документі.

Асоціація – договірне об’єднання, створене для реалізації цілей визначених її учасниками. Діяльність Асоціації регулюється положенням Глави 12 «Об’єднання підприємств» ст.118-127 Господарського Кодексу України. Учасниками можуть бути фізичні та юридичні особи. Асоціації в основному створюються для некомерційних цілей (громадських). Мінімальна кількість три учасники. Учасники здійснюють свою діяльність на підставі установчого документа (статуту). У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською організацією, а також: найменування та місце знаходження, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття рішень, розподіл прибутку і збитків, порядок формування майна, умови його ліквідації і реорганізації, якщо асоціація не комерційна організація статут повинен визначати цілі які асоціація має право фінансувати. Вищим керівним органом асоціації є З’їзд Асоціації. З’їзд скликається рішенням Правління не рідше одного разу на два роки. Виконавчий орган корпорації може бути колегіальний – рада директорів, який очолює керівник, або одноосібний – керівник. Асоціація несе відповідальність всім своїм майном і не несе відповідальності за зобов’язання своїх членів (учасників). Члени (учасники) асоціації не відповідають за його зобов’язаннями, за винятком, якщо законом або статутом передбачено субсидіарну відповідальність її членів.

Союз – об’єднання юридичних осіб, засноване на корпоративних членських засадах. Діяльність Союзу регулюється положенням Глави 12 «Об’єднання підприємств» ст.118-127 Господарського Кодексу України. Кількість засновників Союзу не може бути менше двох осіб. Членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права, в тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи. Учасники даного об’єднання зберігають свою самостійність і права юридичних осіб, а також вони мають право брати участь в управлінні справами Союзу на рівних засадах з іншими членами (учасниками). Діяльність учасників регулюється установчим документом (статутом). У статуті Союзу має бути зазначено про: мету створення об’єднання, склад, найменування і місце знаходження, статус самого об’єднання, порядок розподілу майна і т.п.. Реорганізація і ліквідація об’єднання відбувається за загальними правилами реорганізації та ліквідації юридичних осіб. Протокол установчих зборів громадського об’єднання повинен містити відомості про: дату і місце проведення установчих зборів, осіб, які брали участь в установчих зборах, рішенні про створення громадського об’єднання із зазначенням мети його діяльності, вирішенні про визначення найменування та за наявності – скороченого найменування громадського об’єднання, вирішенні про затвердження статуту громадського об’єднання (при наявності) і т.д.

ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) – юридична особа, створена власниками будинку (житлових та нежитлових приміщень). Діяльність регулюється Законом України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». ОСББ створюється на основі права спільної власності, і несе лише управлінські повноваження і не стає власником будинку в цілому – співвласниками будинку залишаються власники квартир і нежилих приміщень. ОСББ належить допоміжні приміщення і земельну ділянку, як юридичній особі. За однією адресою може бути зареєстровано лише одне ОСББ. Для створення об’єднання скликаються установчі збори. У діяльність обліку ОСББ входить операції житлово-комунальної сфери: облік транзитних (комунальних) платежів, внески і платежі співвласників багатоквартирного будинку, здача в оренду допоміжних приміщень будинку, нарахування та виплата зарплати найманим працівникам і т.д. Чергові загальні збори членів об’єднання скликаються правлінням не рідше 1 разу на рік, як правило, після закінчення календарного року для розгляду наслідків діяльності об’єднання. Органами управління ОСББ є вищий орган управління – загальні збори. Для управління діяльністю з числа членів ОСББ обирається правління. З числа членів правління обирається голова правління – особа, яка має встановлені в законному порядку повноваження від імені ОСББ, як юридичної особи. Голова правління не є одноосібною фігурою по здійсненню функцій управління і не приймає рішень одноосібно, а лише в рамках покладених на нього обов’язків, на підставі рішень правління і загальних зборів.

Кооператив – юридична особа, створена фізичними або юридичними особами, які добровільно об’єдналися для ведення спільної господарської діяльності. Діяльність кооперативу регулюється Законом України «Про кооперацію». Кількість учасників не може бути менше, ніж три особи. В обов’язки представника кооперативу (керівника) входить: організація діяльності правління відповідно до чинного законодавства, дача вказівок і розпоряджень всім посадовим особам кооперативу (товариства), висновок від імені кооперативу (товариства) з дозволу правління господарських договорів з ресурсопостачальними і обслуговуючими організаціями, надають комунальні та інші послуги і т.д.. Представник несе відповідальність за: організацію діловодства в правлінні, організацію обліку та зберігання документації, правильність укладення договорів, неприйняття рішень по утриманню та експлуатації будівлі, своєчасність і повноту сплати податків. Загальні збори членів кооперативу можуть бути черговими та позачерговими. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік, після закінчення фінансового року. Позачергові загальні збори членів кооперативу можуть скликатися в будь-який час за рішенням правління (голови) кооперативу чи з ініціативи не менше третини членів кооперативу, якщо інше не передбачено статутом. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Громадська організація – громадське об’єднання, засноване фізичними особами. Діяльність громадської організації регулюється Законом України «Про громадські об’єднання». Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства (при досягненні 14-річного віку), що знаходяться в Україні на законних підставах. Кількість учасників не менше двох осіб. Статут повинен мати інформацію про: найменування, мету і напрямок діяльності, порядок набуття та припинення членства права і обов’язки його членів і т.д. Кожен має право добровільно у будь-який час в порядку, встановленому статутом, припинити членство (участь) у громадській організації. Освіта громадського об’єднання відбувається на установчих зборах, під час яких засновники визначають назву, цілі і завдання діяльності, а також організаційно-правову форму. Така діяльність оформляється протоколом, який повинен містити відомості про: дату і місце проведення установчих зборів, осіб, які брали участь в установчих зборах (відповідно до частини одинадцятої цієї статті), рішення про створення громадського об’єднання із зазначенням мети (цілей) його діяльності, рішення про визначення найменування та за наявності – скороченого найменування громадського об’єднання. Виконавчий орган Громадської організації може бути колегіальний – рада директорів, який очолює керівник, або одноосібний – керівник.

ПП (політична партія) – громадське об’єднання, організація постійного типу, створена для реалізації законних політичних цілей і інтересів громадянами України, які беруть участь в ній на добровільних засадах. Діяльність ПП регулюється Законом України «Про політичні партії в Україні». Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України. Статут ПП повинен мати в собі інформацію про: назву політичної партії, перелік статутних органів, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень, порядок вступу до політичної партії, припинення і призупинення членства в ній і т.д. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з’їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше 10000 громадян України. На установчому з’їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Політичні партії мають право: вільно здійснювати свою діяльність в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, приймати участь у виборах Президента України, Верховної Ради України, використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Філія / Представництво – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем його знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Діяльність філії регулюється положенням Глави 7 «Загальний стан речей про юридичну особу», ст. 80-112 Цивільного Кодексу України. Філії та представництва не є юридичними особами. Юридична особа яке створює філія або представництво призначає керівників, що діють на підставі виданої ними довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Керівник філії може підкорятися як вищому органу основного юридичної особи так і керівнику залежно від того що написано в статуті підприємства. При цьому якщо рішення щодо діяльності цієї філії приймають вищий орган основного юридичної особи, то рішення зборів виконує керівник основного юридичної особи, а відповідно видає доручення.

Повернення до змісту в статті:

Залишити відповідь